Організація роботи працівників під час карантину

Опубліковано Vladyslav Us на

У зв’язку з виникненням гострої респіраторної інфекції COVID – 19, з метою недопущення та розповсюдження цього вірусу, роботодавці відповідно до ЗУ “Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя” зобов’язані забезпечити всі можливі заходи задля збереження життя, здоров’я та забезпечення безпеки працівників та оточуючих людей, а саме:

  • надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством;
  • надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників;
  • встановлення працівникам неповного і скороченого робочого часу;
  • тимчасове запровадження дистанційної роботи та (або) гнучкого режиму робочого часу (в т.ч. і для зменшення скупчення людей у “часи пік”);
  • безоплатне забезпечення працівників усіма необхідними засобами індивідуального захисту і проінформувати про профілактичні заходи, розміщені на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України (https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov).;
  • у випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, роботодавцям рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника для медичного огляду та встановлення відповідного діагнозу.

Надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством:

Відповідно до ст. 80 КЗпП України – щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників:

Відповідно до ст. 84 КЗпП України – за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
У разі встановлення карантину термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті. Зазначені відпустки надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви.

Встановлення працівникам неповного і скороченого робочого часу:

Відповідно до ст. 56 КЗпП України – за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
У разі ж написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він має зазначити наступне:
вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень)
режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи)
період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.

У випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, роботодавцям рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника для медичного огляду та встановлення відповідного діагнозу:

Статтею 46 КЗпП чітко визначені випадки відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом. Зокрема, й у разі відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про охорону праці” визначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Частиною другою даної статті визначено, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених в частині першій вимог.
З метою недопущення розповсюдження коронавірусної інфекції, збереження життя, здоров’я і забезпечення безпеки працівників та оточуючих людей, у випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, роботодавцям рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника для медичного огляду та встановлення відповідного діагнозу.
Звертаємо увагу, що відсутність працівника на роботі у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, хворобою, що підтверджується відповідними документами, не може бути підставою для звільнення чи відсторонення такого працівника. А надання працівником виданого у встановленому порядку листка непрацездатності є підставою для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до статей 22-24, 30-34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Категорії: Новини

0 коментарів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *